Бобровий Кут

Бобровий Кут було засноване у 1807 році як єврейську землеробську колонію Херсонського повіту. Перші переселенці приїхали з Могилівської губернії (цей процес — за власні кошти). У різні роки колонію складали євреї, а також — поряд проживали німці і українці. За даними на кінець XIX століття, в колонії мешкало 1248 євреїв + 221 особа неєврейської національності. У 1927 році Бобровий Кут увійшов до складу так званого єврейського району Калиніндорф. До початку Другої світової війни село мало значну єврейську спільноту, з власною релігійною та соціальною інфраструктурою.

Під час окупації нацистською Німеччиною, 16 вересня 1941 року в Бобровому Куті відбулась масова розправа: близько 945 євреїв-мішканців (людей похилого віку, жінок, дітей) було розстріляно або вкинуто живими у колодязь у степу біля села. Згідно з записами, розстріл проводили німці разом із місцевими поліцаями, а жертв змушували стрибати у колодязь. Після війни майже всі євреї з колонії загинули — повернутись змогла лише дуже незначна частина.

Після російського вторгнення 2022 року село постраждало: багато будинків було пошкоджено чи зруйновано.

Єврейське кладовище в Бобровому Куті зафіксоване на мапах 1890-х та 1941 року. Воно знаходилось на південь від села. За повідомленнями ініціативи European Jewish Cemeteries Initiative (ESJF), кладовище фактично зруйновано ще на початку радянської доби — приблизно в 1950-х: німа ознак функціонування, територія, за словами місцевих, перепланована, матеріали (каміння) могли бути використані як будівельні. Є лише один камінь, який міг би бути надгробком; інші “надгробки” можуть бути просто уламками або будівельним камінням. Точні списки похованих, карти із координатами могил, інформацію про збережені мацеви необхідно буде шукати краєзнавцям і науковцям. Це означає, що фактично кладовище не збереглося у вигляді, яка б дозволяла комусь його пізнати чи відвідати як некрополь.

На місці масового розстрілу єврейських мешканців Бобрового Кута у 1955 році було встановлено пам’ятник — 945 жертвам, із зіркою Давида, з відповідним написом. Щороку родичі жертв (наскільки можливо) та місцеві жителі проводять меморіальні заходи. В останні роки (станом на 2023–2024) у селі згадують про єврейську історію: оголошено, що комплекс староєврейської школи — одна з пам’яток локального значення. Також є ініціативи встановити пам’ятні знаки або таблички, щоб не допустити забуття про колонію та її трагедію.